Захворювання, пов’язані з гіпокаліємією у котів

Симптоми та причини захворювань у котів зі зниженою концентрацією калію в крові, спричиненою, зокрема, недостатнім надходженням цього елемента з кормом

Як нестача, так і надлишок калію в організмі можуть бути небезпечними для здоров’я вашого кота. Однак самого виявлення порушення недостатньо, щоб розпочати застосування добавок. Найкраще провести діагностичні дослідження, зокрема аналізи крові (на електроліти та показники функції нирок, іноді також на рівні гормонів) або ЕКГ. Після цього за рекомендацією ветеринарного лікаря можна призначити відповідні препарати. У цій статті ми зосередимося на захворюваннях, пов’язаних із гіпокаліємією, тобто нестачею калію в крові.

Нестача калію — коли вона може виникнути?

Нестачу калію дуже часто обговорюють у контексті домашнього раціону BARF. Це пов’язано з порушеннями функції нирок, які може спричинити раціон, неправильно збалансований за вмістом калію. Знати, що основними джерелами цього елемента є м’ясо та субпродукти, недостатньо, адже кінцевий вміст калію в складеному раціоні може відрізнятися залежно від виду м’яса й субпродуктів, співвідношення окремих складників і використаних добавок. Дуже важливим є співвідношення натрію та калію. Нестача калію не завжди є наслідком неправильно складеного раціону. Її також може спричинити посилене виведення цього електроліту із сечею (наприклад, за хронічної ниркової недостатності), а також тривала діарея чи блювання. Гіпокаліємію також часто виявляють, коли кіт загалом споживає надто мало корму (наприклад, через анорексію, стрес або захворювання травного тракту). Небезпечним є й неправильний розрахунок дози добавки. Для поповнення калію в раціоні зазвичай використовують цитрат, глюконат або хлорид калію. Необхідно враховувати кількість інших електролітів і точно розраховувати вміст чистого елементарного калію в обраному препараті (1 г глюконату калію — це не те саме, що 1 г чистого калію). Котам із захворюваннями нирок добавки дають, регулярно контролюючи концентрацію калію за допомогою аналізів крові.

Гіпокаліємічна поліміопатія

Частим наслідком нестачі калію в організмі є гіпокаліємічна поліміопатія. У хворих котів спостерігають загальну слабкість, скутість і біль у скелетних м’язах. Через це вони неохоче застрибують на підвищення та рухаються. Характерною ознакою також є вентрофлексія шиї — її згинання донизу, у напрямку до грудної клітки. Тяжка форма захворювання може призвести до паралічу дихальних м’язів. Серед причин — не лише нестача калію в раціоні, а й гіпертиреоз, гіперальдостеронізм, хронічна діарея чи блювання, введення надмірної кількості рідини та застосування діуретиків, що спричиняють втрату калію. Найчастіше цей стан виникає вторинно внаслідок хронічної хвороби нирок, коли тварина втрачає велику кількість калію із сечею.

Гіпокаліємічна нефропатія

Якщо нестача калію в організмі зберігається тривалий час, можуть виникнути порушення функції ниркових канальців і навіть зміни в тканині нирок. Виявляють тубулоінтерстиціальний нефрит і погіршення функції нирок (гіпокаліємічну нефропатію), часто пов’язані з раціоном, що містить речовини, які підкислюють сечу.

Мало калію = проблеми із серцем?

Калій — це електроліт, необхідний для правильної роботи серцевого м’яза. За його нестачі спостерігали зміни на ЕКГ, що вказують на порушення серцевого ритму.

Калій також впливає на роботу травного тракту

Як уже зазначалося, калій необхідний для правильної роботи м’язів. Крім скелетних і серцевого м’язів, він також впливає на гладенькі м’язи травного тракту. Тому надто низька його концентрація може призвести до уповільнення моторики кишківника й спричиненого цим закрепу, погіршення апетиту та загальної слабкості.

Як бачимо, нестача калію є наслідком не лише неправильно збалансованого раціону. Водночас правильно складений раціон дуже важливий для підтримання електролітного та кислотно-лужного балансу, а також належної роботи м’язової системи.

Джерела

  1. DiBartola, S. P. (2001). Management of hypokalaemia and hyperkalaemia. Journal of Feline Medicine and Surgery, 3(4), 181–183. https://doi.org/10.1053/jfms.2001.0147
  2. Dow, S. W., LeCouteur, R. A., Fettman, M. J., & Spurgeon, T. L. (1987). Potassium depletion in cats: Hypokalemic polymyopathy. Journal of the American Veterinary Medical Association, 191(12), 1563–1568. https://doi.org/10.2460/javma.1987.191.12.1563
  3. Dow, S. W., Fettman, M. J., Smith, K. R., Hamar, D. W., Nagode, L. A., Refsal, K. R., & Wilke, W. L. (1990). Effects of dietary acidification and potassium depletion on acid-base balance, mineral metabolism and renal function in adult cats. The Journal of Nutrition, 120(6), 569–578. https://doi.org/10.1093/jn/120.6.569
  4. Williamson, B. (2026). Feline hypokalemic polymyopathy. MSD Veterinary Manual. Merck & Co., Inc.