Тіамін (вітамін B1) належить до групи водорозчинних вітамінів. Він не накопичується в організмі кішки в достатній кількості, тому має регулярно надходити з їжею. Це дає змогу уникнути повного вичерпання запасів, яке відбувається протягом кількох десятків днів. Не всі форми тіаміну в організмі вивчені докладно, однак деякі комерційні корми відкликали через надто низький його вміст, що підкреслює важливість цього вітаміну.
Яку роль виконує тіамін?
Тіамін — надзвичайно важливий вітамін у раціоні кішки, а його дефіцит може призвести до серйозних, небезпечних для здоров’я і часто незворотних наслідків. У формі TDP (тіаміндифосфату) він бере участь у метаболізмі вуглеводів і синтезі нуклеотидів. Також він необхідний для належної роботи нервової системи, імовірно, у вільній формі та у формі, зв’язаній із фосфатними групами.
У яких продуктах він міститься?
Кішки не синтезують тіамін, тому він має надходити з їжею. Встановлено, що їхня добова потреба в ньому у два-чотири рази вища, ніж у собак. Це пов’язано з метаболізмом, однак точні причини цієї різниці досі не з’ясовані. Основними джерелами тіаміну в раціоні BARF є яловичі, пташині та ягнячі серця. Дещо менше його міститься у свинині, печінці, яєчних жовтках і пивних дріжджах. Особливої обережності слід дотримуватися, даючи сирі види риби, зокрема коропа, оселедця чи скумбрію. Вони містять фермент тіаміназу, який розщеплює тіамін. Тому надмірне споживання такої риби може спричинити його дефіцит. Цього можна уникнути, обираючи рибу без тіамінази (наприклад, лосося, форель, тріску або палтуса) чи піддаючи рибу термічній обробці (варінню). Заморожування не інактивує тіаміназу.
А як щодо варіння?
Варіння призводить до втрати вітаміну B1, оскільки він чутливий до високої температури. Кількість втраченого тіаміну залежить від температури, тривалості та способу приготування. Частина може перейти у відвар, тож його краще не виливати, а додати до миски. Усе це, крім рекомендованих норм FEDIAF і NRC, потрібно враховувати, визначаючи вміст тіаміну в порції нашої кішки.
Як уникнути дефіциту?
Тіамін не накопичується в організмі в достатній кількості, а його надлишок виводиться із сечею. Тому найважливіший спосіб запобігти дефіциту — регулярно забезпечувати його надходження з їжею. У домашньому раціоні також варто звертати увагу на наявність антитіамінових сполук (антагоністів тіаміну) в окремих продуктах. Вони змінюють хімічну структуру тіаміну й унаслідок цього деактивують його. Такі сполуки можуть мати як синтетичне, так і природне походження. До них належать тіамінази — ферменти, які, як уже зазначалося, містяться в деяких видах риби, а також в окремих ракоподібних і бактеріях. Їхня чутливість до температури різниться, тому навіть після варіння не завжди можна бути впевненими, що вони на 100 % неактивні, а регулярне годування такими продуктами може призвести до дефіциту тіаміну. Сполуки сірки, своєю чергою, перетворюють тіамін на тіаміндисульфід із низькою біодоступністю для організму, тому слід бути обережними з м’ясом, консервованим сульфітами. Дослідження показали, що білки й жири в раціоні сильніше знижують метаболічну потребу у вітаміні B1, ніж вуглеводи. Імовірно, це пов’язано з роллю тіаміну в метаболізмі вуглеводів і підвищеною потребою в ньому в циклі Кребса (під час катаболізму вуглеводів із їжі). Рекомендована регулярна доза тіаміну також не надходить до організму кішки в разі загального зменшення споживання їжі, наприклад за анорексії чи гіпорексії. До симптомів дефіциту тіаміну належать втрата зору, розширення зіниць за відсутності реакції на світло, порушення координації, нахил голови, атаксія чи судоми, а також зниження апетиту й апатія. Лабораторні дослідження також виявили зміни на рівні тканин, зокрема некроз мозкової тканини та крововиливи на периферії.
Надлишок тіаміну
За природного, добре збалансованого раціону BARF нашій кішці не загрожує надлишок тіаміну. Якщо він усе ж виникає, нирки постійно його фільтрують, після чого він виводиться із сечею.
Джерела
- Moon, S.-J., Kang, M.-H., & Park, H.-M. (2013). Clinical signs, MRI features, and outcomes of two cats with thiamine deficiency secondary to diet change. Journal of Veterinary Science, 14(4), 499–502.
- Kritikos, G., Parr, J. M., & Verbrugghe, A. (2017). The role of thiamine and effects of deficiency in dogs and cats. Veterinary Sciences, 4(4), Article 59.
- National Research Council (2006). Nutrient Requirements of Dogs and Cats, розд. 6. National Academies Press.
- Hilker DM, Peter OF (1966). Thiaminase in Fishery Products: A Review.