Йод належить до мікроелементів, а це означає, що організм собаки потребує його у слідовій кількості. Попри це, його роль надзвичайно важлива. Самих лише м’яса та субпродуктів у раціоні BARF недостатньо для задоволення потреби в цьому елементі, тому зазвичай потрібна суплементація, найкраще препаратами на основі компонентів природного походження. Важливо завжди пам’ятати про точний розрахунок дози, яка підходить нашому чотирилапому улюбленцю, на підставі рекомендацій FEDIAF і норм NRC, оскільки як надлишок, так і дефіцит йоду можуть бути небезпечними для здоров’я.
Які функції виконує йод?
Йод насамперед є складовою гормонів щитоподібної залози, таких як тироксин (T4) і трийодтиронін (T3). Ці гормони виконують в організмі багато важливих функцій. Вони відповідають за належну терморегуляцію та регулюють метаболізм. Їхня роль у репродуктивних процесах є незамінною. Вони також беруть участь у роботі кровоносної та м’язової систем. Особливо важливі вони для молодих тварин, оскільки забезпечують правильний ріст, а також фізичний і психічний розвиток. Це пов’язано з їхнім впливом на гіпофіз і статеві залози. Вони також необхідні для диференціації та дозрівання тканин. Йод, крім того, допомагає підтримувати належний стан шкіри та шерсті.
Регулювання концентрації в крові
Йод регулярно поглинається щитоподібною залозою шляхом активного транспорту. Завдяки цьому механізму за умови належного надходження його приплив підтримується на приблизно сталому рівні, хоча вміст йодидів у плазмі крові коливається. У регулюванні поглинання йоду клітинами щитоподібної залози також бере участь тиреотропний гормон (TSH), який виділяється гіпофізом. Крім того, дія гормонів щитоподібної залози контролюється за допомогою нейромедіаторів, гормонів і ферментів у центральній нервовій системі, гіпофізі, кровоносній системі та периферичних тканинах.
Чи потрібна суплементація?
Потреба в йоді залежить від фізіологічного стану та раціону собаки. Вона зростає у сук у період лактації, оскільки приблизно 10% цього мікроелемента організм втрачає разом із молоком. Щодо раціону, надходження йоду має бути більшим, якщо в ньому міститься відносно велика кількість зобогенних речовин, так званих гойтрогенів, які ускладнюють засвоєння йоду та порушують роботу щитоподібної залози. Вони містяться в горосі, арахісі, сої та насінні льону. Суплементація йоду також часто рекомендована в разі надлишку в раціоні окремих мінеральних речовин, таких як миш’як, броміди, фториди, кобальт, калій, кальцій або марганець. Належний рівень йоду, потрібний нашій тварині, найкраще визначати на підставі рекомендацій FEDIAF і норм NRC. У разі хворих тварин найкраще проконсультуватися з ветеринарним лікарем, щоб уникнути ризику небажаних реакцій, спричинених, наприклад, взаємодією з іншими добавками або лікарськими засобами. Додаючи йод до раціону, легко перевищити належну дозу, оскільки часто використовуються препарати природного походження, найчастіше на основі водоростей Kelp, у яких концентрація цього елемента може відрізнятися в різних партіях. Це залежить, зокрема, від часу чи місця збору, ступеня забруднення водойми або частини організму, з якої вони походять. Тому завжди потрібно уважно читати склад, зазначений на конкретному пакованні.
Джерела в раціоні
М’ясо та субпродукти є помірним джерелом йоду в раціоні й самі по собі не забезпечують потреби в ньому. Багатшими джерелами є морська риба, яйця та йодована сіль. Дуже часто дають добавки на основі морських водоростей Kelp із дуже високим, але водночас, як зазначалося вище, мінливим вмістом йоду.
До чого призводить надто низький вміст йоду в раціоні?
Дефіцит йоду в раціоні спричиняє порушення роботи щитоподібної залози та надто низьке вироблення гормонів T3 і T4, що означає гіпотиреоз, який у собак діагностують досить рідко. Однак він може виникати в собак, яких годують раціоном BARF без суплементації або з неналежною суплементацією, і такі випадки підтверджені. У таких випадках спостерігали двобічне збільшення часток щитоподібної залози та незначне збільшення маси тіла. Після забезпечення належного надходження йоду з раціоном функція щитоподібної залози поверталася до норми. Надто мала кількість йоду в раціоні вагітної або годуючої суки може спричинити порушення розвитку в потомства.
Чи можливе передозування йоду?
На жаль, у разі необережної суплементації легко допустити передозування йоду. Надто висока концентрація також може спричинити функціональні порушення щитоподібної залози та її недостатню активність. Симптоми не завжди можна помітити одразу. Вони залежать від віку та стану здоров’я тварини, а також від дози й тривалості впливу надлишку йоду на організм. До них належать апатія, зниження активності, збільшення маси тіла, не пов’язане з раціоном, і гірша переносимість холоду. Стан шерсті погіршується. Передозування йоду може бути особливо небезпечним для цуценят, які мають дуже чутливу гормональну систему.
Джерела
- Wedekind, K. J., Yu, S., Kats, L., Paetau-Robinson, I., & Cowell, C. S. (2010). Micronutrients: Minerals and vitamins. W M. S. Hand, C. D. Thatcher, R. L. Remillard, P. Roudebush, & B. J. Novotny (Eds.), Small Animal Clinical Nutrition (5th ed., Chapter 6). Mark Morris Institute.
- Lim, S., Sohn, S.-J., & Hong, Y.-J. (2026). Case report: Diet-associated iodine-deficiency goitrous hypothyroidism in a dog: A longitudinal clinical, endocrine, and ultrasonographic evaluation. Frontiers in Veterinary Science, 13, Article 1761152.
- Castillo, V. A., Lalia, J. C., Junco, M., Sartorio, G., Márquez, A., Rodriguez, M. S., & Pisarev, M. A. (2001). Changes in thyroid function in puppies fed a high iodine commercial diet. The Veterinary Journal, 161(1), 80–84.