Мідь - Cu

Необхідна для утворення та активності червоних кров'яних тілець, виконує функцію кофактора в багатьох біохімічних реакціях. Без міді залізо не буде правильно вбудоване в гемоглобін — собака чи кіт із дефіцитом міді може мати анемію навіть за достатнього надходження заліза [1]. Мідь відповідає також за пігментацію шкіри та шерсті (вироблення меланіну) та, через фермент лізилоксидазу, за утворення колагену й еластину — тобто здоров'я сполучної тканини, суглобів, судин і правильне загоєння ран [2]. Це речовина, яку треба рахувати, а не оцінювати на око: дві дієти з ідентичним відсотком печінки можуть мати зовсім різний результат міді.

Де міститься: Печінка ссавців — передусім яловича та ягняча. Куряча печінка містить у кільканадцять разів менше міді й сама майже ніколи не вистачає. Близько 5–7% яловичої або ягнячої печінки зазвичай покриває потребу [2].

Дефіцит: Дефіцит виникає рідко за збалансованої дієти з м'ясом і субпродуктами. Найчастіше у дієтах на основі птиці без яловичої чи ягнячої печінки та внаслідок порушень всмоктування, спричинених надлишком цинку, кальцію чи вітаміну C. Симптоми: іржавіння та вицвітання шерсті (особливо у собак темного забарвлення — чорний переходить в іржавий відтінок), анемія, що не минає після прийому заліза, та гірше загоєння ран [1].

Надлишок: У більшості здорових собак і котів незначний надлишок ефективно видаляється печінкою та виводиться з жовчю. Проте мідь накопичується в печінці, а хронічний надлишок ушкоджує її непомітно, без ранніх симптомів (мідна гепатопатія) [3].

Видова відмінність і породи з предиспозицією

Деякі породи собак мають генетичну предиспозицію до накопичення міді в печінці. Класичний приклад — бедлінгтон-тер'єр із мутацією гена COMMD1, яка унеможливлює правильне виведення міді [4]. Предиспозицію мають також лабрадор-ретривер, доберман, вест-гайленд-вайт-тер'єр та далматинець [5]. У цих порід має сенс періодичний моніторинг печінкових показників (АЛТ, ЛФ, білірубін), дотримання нижньої межі надходження міді, а при захворюванні печінки — дієта, узгоджена з ветеринаром. Коти переносять коливання міді краще, ніж собаки, і не мають описаних породних предиспозицій до мідного токсикозу; за розумних кількостей печінки надлишок у них малоймовірний [1].

На що звертати увагу

Цинк і мідь конкурують за всмоктування — надмірний прийом цинку може спричинити вторинний дефіцит міді й навпаки [1]. Більше у статті Цинк. При анемії не припускай автоматично дефіцит заліза — перевір також мідь (див. Залізо). Якщо калькулятор показує дефіцит міді, спершу зміни вид печінки на яловичу або ягнячу, перш ніж братися за добавку; якщо ти вже використовуєш яловичу печінку, не додавай добавку міді без явної потреби.

Джерела

1. National Research Council (2006). Nutrient Requirements of Dogs and Cats, Chapter 7 — Minerals. National Academies Press. https://nap.nationalacademies.org/catalog/10668/nutrient-requirements-of-dogs-and-cats
2. Amundson LA, Kirn BN, Swensson EJ, Millican AA, Fahey GC (2024). Copper metabolism and its implications for canine nutrition. Translational Animal Science. https://pmc.ncbi.nlm.nih.gov/articles/PMC10787350/
3. Center SA, Richter KP, Twedt DC, et al. (2021). Is it time to reconsider current guidelines for copper content in commercial dog foods?. JAVMA 258(4):357. https://doi.org/10.2460/javma.258.4.357
4. van De Sluis B, Rothuizen J, Pearson PL, van Oost BA, Wijmenga C (2002). Identification of a new copper metabolism gene by positional cloning in a purebred dog population (COMMD1/MURR1). Human Molecular Genetics 11(2):165-173. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/11809725/
5. Dirksen K, Fieten H (2017). Canine Copper-Associated Hepatitis. Veterinary Clinics of North America: Small Animal Practice. https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/28063745/